Студентки Гуманітарного факультету Софія Турко та Гальшка Шкраб’юк діляться враженнями з мандрівки до США
Нещодавно ми ділилися новиною про презентацію УКУ та розмову на тему “Війна та освіта” в Пармі (США), у якій взяли участь студентки бакалаврської програми “Історія” Гуманітарного факультету Софія Турко та Гальшка Шкраб’юк (деталі тут).
Сьогодні ж Софія та Гальшка діляться враженнями та світлинами з мандрівки, під час якої вони мали нагоду не лише проводити дослідження в Українському музеї-архіві у Клівленді (США), а й свідчити про Університет та про Україну.
Софія Турко, студентка 4 курсу освітньої програми “Історія”:
Кажуть, що світ круглий, і до цього я завжди підмічаю, що таки світ ще й доволі тісний. А ще кажуть, якщо йому давати запит, то він обов’язково дасть відповідь. Мій запит до цього світу був доволі чіткий: «На якому фронті я можу стояти?». А світ відповів дуже просто: «На тому, що вмієш», і спрямував мене на стежку наукового дослідження.
Інтелектуальний фронт має свою вагу в сьогоденні, де розвиток «українства» набуває дедалі важливішого значення. Нагода наукової праці в одному із найвідоміших українських архівів Заходу – колосальний досвід розвитку та віднайдення неймовірної інформаційної бази, над котрою працювала і досі працює українська діяспора. Це ті люди, котрі творять Україну за її межами і зберігають історію та традиції, де б вони не були.
На початку я згадувала, що світ круглий та тісний і не відступлюся від цього твердження, бо зустріти стількох українців серед американців – це розуміти, що «нашого цвіту по цілому світу». І справді так – фантастично дякую Богу за можливість цих знайомств, бо в свою скарбничку найкращих людей у житті додаю кожного, хто трапився на моєму шляху в США.
Моя наукова робота висвітлює тему Голодомору та значення діяспори у подіях цього часу, що дозволило мені вважати Клівлендський архів своїм місцем натхнення, бо якої ж сили духу треба мати тим українцям, аби шукати, зберігати та вміло доглядати за матеріялами столітньої давности.
Пишаюся.
Ця поїздка стала першою у відліку з 24 лютого, що дозволила відчувати щастя та бачити щастя. Бо це не просто про дослідження. Це про людей і світ, котрі міцно тримають за плече, аби не впасти.
І ця історія не про мене. Ця історія про людей, яких зустріла. Про їхню любов.
Гальшка Шкраб’юк, студентка 4 курсу освітньої програми “Історія”:
Моя поїздка в США тривала місяць. Три тижні я працювала в українському музеї-архіві у Клівленді над пресою, яку видавала українська діаспора. Моєю ціллю було опрацювати газети та інші джерела, згодом написати про це у своїй дипломній роботі та науковій статті. Найбільше мені вдалось опрацювати видання Америка за 1932–1935 рр. Я акцентувала увагу на розвитку культури та радіо українців під час Великої Депресії в США. Знайшла велику кількість матеріалу аби написати хороші наукові роботи на теми, якими зацікавлена і які досліджую.
Окрім роботи в музеї-архіві, мала багато цікавих зустрічей. Побувала на форумі, де мала можливість послухати та поспілкуватись із Венді Шерман (Wendy Sherman) – заступницею секретаря держдепартаменту США. Її промова була з чіткою та зрозумілою позицією стосовно України і було відчутно, що США дуже підтримує Україну та робить все від себе можливе. Пан Андрій Фединський (директор Українського музею-архіву у Клівленді) посприяв тому, аби й я також розповіла про ситуацію в Україні на локальному телебаченні в Клівленді. Згодом мала ще одне інтерв’ю в самому музеї, де я детально розповіла про свої дослідження і про те, наскільки важливо зараз розвивати історію України та національну свідомість.
Окрім цього, виступала у Пармі в Українській церкві, де ми разом із Олею Зарічинською (Фундація УКУ в США) розповідали про діяльність університету та навчання під час війни.
Завдяки Андрію Фединському я відвідала Notre Dame University (Nanovic Institute), де поспілкувалась із викладачами нашого університету, які зараз там викладають, і також із студентами УКУ, які вчаться там за програмою академічної мобільності.
Вдалось відвідати й Чікаґо, зустрітися із пані Галиною та паном Сергієм Михайлюками (працівниками Католицької Фундації), а також познайомитися з одним із спонсорів нашого університету.
Найбільшу подяку хочу виразити Андрію та Христині Фединським, а також Тарасові та Наталі Махлаям, які дуже тепло мене зустріли та супроводжували під час всього мого перебування в Клівленді. Завдяки їм, я відвідала музеї, театри, виставки, музичні концерти і все це супроводжувалось цікавими та глибокими розмовами. Ці люди стали для мене як рідні, тому я буду й надалі підтримувати з ними в контакти.
Поїздка була дуже насиченою та успішною! Я навіть не очікувала, що знайду аж стільки цінного матеріалу для написання наукових робіт. Дуже вдячна своєму університету за таку можливість і за такий колосальний досвід попрацювати в архіві та відчути себе справжнім істориком (особливо в теперішній час, коли інтелектуальний фронт та відновлення нашої історії дуже важливе).
Софія та Гальшка діляться світлинами з дослідницької роботи в Українському музеї-архіві у Клівленді (США):
Окрім дослідницької роботи в музеї-архіві Софія та Гальшка мали низку зустрічей. Ось кілька світлин: