Гуманітарний факультет УКУ розробляє нові академічні пропозиції в рамках магістерської програми «Історія і культурна спадщина».

Згадана програма є унікальною серед програм магістерського рівня в Україні – як така, що розвиває компетенції експерта, здатного працювати з проблематикою минулого, колективної пам’яті та спадщини в публічній сфері, у поєднанні з кваліфікацією академічного дослідника міжнародного рівня. Знання, набуті в рамках програми, стануть вартісним інструментом для тих вихованців УКУ, які мають намір в майбутньому робити кар’єру в туристичному бізнесі, в музеях та галереях, архівах і бібліотеках, в інституціях охорони та популяризації культурної спадщини, загалом у сфері культури та освіти, видавничої справи та ЗМІ; для тих, хто збирається проявити себе в публічно-інтелектуальній діяльності і журналістиці, працювати як у державних, так і неурядових структурах, організовувати проекти локального чи міжнародного рівня.

З метою вивчення базових дисциплін, які є важливими для формування професійних компетенцій майбутнього спеціаліста, програма «Історія і культурна спадщина» пропонує студентам як нормативні (обовʼязкові) курси, так і різноманітні спецкурси, які розвивають додаткові професійні навички. Пропозицією у цій останній категорії є новий спеціальний курс «Історичний туризм», розроблений для викладання в осінньому семестрі 2020–2021 навчального року.

Розробники курсу «Історичний туризм» виходять з того, що Україна має великий нереалізований туристичний потенціал. Мета курсу – навчити студентів правильно формулювати дискурси, які будуть адресовані потенційним туристам, зацікавленим історією та культурою; компонувати корпус інформації, яка стосується історії та культурної спадщини; відбирати пам’ятки, локації, теми, розробляти відповідні маршрути, з метою подальшої презентації цільовій авдиторії; формувати «сценарій» екскурсії – розуміти, в яких термінах формується відповідна оповідь; презентувати обраний контент друком чи в електронній формі, засобами мас-медій, через освітні та культурні ініціативи, використовувати аудіовізуальні ресурси; ефективно комунікувати з туристом, екскурсантом, зацікавленим глядачем і т. д. в публічному просторі. У студента має виробитися вміння організовувати проєкти, пов’язані з розвитком історичного туризму в різних регіонах України – але з урахуванням ширшого контексту загальноєвропейського пам’яткознавства. Освоєння професійних компетенцій ґрунтується на методології міждисциплінарного підходу.

У процесі навчання студенти матимуть змогу познайомитися з багатьма категоріями історичних пам’яток, що відносяться до різних історичних епох. Їх корпус включатиме групу найдавніших об’єктів, датованим доісторичним часом, та пам’яток античної цивілізації, представлених археологічними комплексами півдня України.

Об’єктами підвищеної зацікавленості туристів є історичні пам’ятки середньовіччя та ранньомодерної доби. Окрема увага програмою курсу приділяється ознайомленню з пам’ятками християнської культури, закрема, з історичними храмами та монастирями.

У пропонованій програмі фігуруватимуть також туристичні об’єкти, пов’язані з історію іудаїзму та ісламу. Також, увагу туристичних груп привертають замки та історчні фортифікації, чудові зрази яких є окрасою багатьох регіонів нашої країни.

Так само, у програмі курсу належним чином будуть представлені об’єкти, датовані ХІХ та ХХ ст. Доповненням слугуватиме загальний огляд найважливіших музеїв і збірок України.

Навчення буде проводитись у формі авдиторних занять – лекцій та семінарів, доповнених екскурсіями історичним тереном Львова. Широке застосування візуальних ресурсів дасть змогу вивчати віддалені чи тимчасово недоступні об’єкти – наприклад, найважливіші історичні пам’ятки Криму, які зафіксовано на світлинах, зібраних у фотоархіві експедицій 2006–2008 рр.

Піші історико-архітектурні тури стануть вартісним додатком до занять, проведених в авдиторії. Маємо гарну нагоду скористатися унікальним історичним тереном Львова. Зокрема, львівське історичне середмістя дає чудовий шанс ознайомитися з особливостями європейського пізньосередньовічного та ранньомодерного міста; забудова «середньої смуги» Львова – дослідити пам’ятки ХІХ та ХХ ст., від архітектури театрів до комплексів промислового та транспортного призначення, від різноманітних громадських споруд до архітектури житла, представленої різними типами кам’яниць та вілл. Додамо до цього меморіальні об’єкти і некрополі (такі, як Личаківський цвинтар), ландшафтну архітектуру та історичні парки – скористаймося близкістю Стрийського парку.

Після вступу на магістерську програму студент обирає предмет свого наукового зацікавлення і, відповідно, тему проекту, пов’язану з конкретними туристичними об’єктами.

У цьому контексті, хотілося б привернути увагу до видатної пам’ятки початку ХХ ст. – будинку на проспекті Шевченка, 17-19 у Львові, колишньої будівлі Львівської торгово-промислової палати. Завдяки ініціативі керівництва Прокуратури Львівської області, яка зараз є господарем цього об’єкту, нещодавно сюди відкрито доступ для екскурсійних груп.

7 серпня 2020 р. на просп. Шевченка, 17-19 відбувся ювілейний захід – історико-архітектурний тур та слайд-презентація, присвячені 110-й річниці церемонії офіційного відкриття історичної будівлі торгово-промислової палати, за участі представників мерії Львова, керівників обласної прокуратури та львівської академічної спільноти. Екскурсію будинком та супутню презентацію провів доцент кафедри історії УКУ канд. мистецтвознавства Ігор Жук. Інформацію про цю подію поширили місцеві ЗМІ.

Львівська торгово-промислова палата – інституція, яка упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. зробила чималий внесок у справу розвитку торгівлі та промисловості Королівства Галичини і Володимирії, найбільшого коронного краю у складі імперії Габсбурґів. Отже, її будинок, споруджений у 1907–1911 рр., можна трактувати як комплексний історичний документ, який на свій спосіб віддзеркалює контексти економічної, соціальної та політичної історії західного регіону України.

Зрозуміло, важливим є контекст історії архітектури, оскільки силами архітекторів-будівничих Альфреда Захарієвича, Тадеуша Обмінського та Івана Левинського тут реалізовано проєкт унікального будинку, який блискуче поєднував функції адміністративно-конторської будівлі з роллю репрезентативного, престижного об’єкту.

Торгово-промислова палата, внутрішнє подвір’я

Будівля Торгово-промислової палати у Львові є цінним прикладом синтезу просторових мистецтв. Як Gesamtkunstwerk – «синтетичний твір мистецтва» – він відомий насамперед завдяки своїм чудовим інтер’єрам, опорядження яких відображає ідеологію раннього модернізму. У цьому контексті виділяються три основні компоненти: настінний живопис (малярський фриз авторства Фелікса Виґжевальського у залі засідань), скульптуру (пластика Зиґмунта Курчинського) та вітражі й мозаїки, виконані підприємством С. Ґ. Желенського у Кракові. Розпис та рельєфи презентують міфологізовану оповідь, що оспівує союз Торгівлі і Промисловості – модернізовану варіацію легенди про золоту добу.

«Основний капітал» та «Обіговий капітал» – ескізи до розписів авторства Ф. Виґжевальського

Будинок на проспекті Шевченка у Львові лишився виразним документом свого часу – про який можна говорити не як про «золоту», а скоріш як про «срібну» добу; пам’яткою перехідного стилю, у якому відобразився неспокійний, збентежений дух епохи. У цьому випадку бачимо відображення багатьох аспектів історії, перспективних для дослідження під кутом зору різних академічних дисциплін – економічних студій, історичної урбаністики, культурної антропології, інтелектуальної історії «довгого XIX століття», вивчення національних рухів новітнього часу; таких дослідницьких тем, як «Львів–Відень», «Львів–Краків», та багатьох інших напрямків наукового дослідження.

Будівля Львівської торгово-промислової палати та інші об’єкти культурної спадщини можуть стати предметом студій в рамках спецкурсу «Історичний туризм», майбутніх магістерських проєктів, опрацьованих за тематикою програми «Історія і культурна спадщина», а також темою академічних семінарів, конференцій та різноманітних публічних презентацій.