Пісня – це саме те, що допомагає людині позбутись болю, те, що завжди може тебе врятувати.
21 листопада Програма Культурології УКУ продовжила серію зустрічей “Агент 034” та запросила Надію Тарнавську, виконавицю та збиральницю народних пісень, драматичну актрису й режисерку, фулбрайтівську стипендіатку 2017-2018 рр. у Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського.
Спершу Надія розповіла про те, як почала вивчати фольклор. Вона народилася в сім’ї українських емігрантів у США, з дитинства чула вдома українські народні пісні. На початку 90-х років почала цікавитись автентикою. Згодом приїхала в Україну та відвідала село Крячківка, яке славиться піснями, співаними багатоголоссям. З цього часу Надія почала вивчати східноєвропейські співочі техніки і займається цим до сьогодні.
Присутні спільно поміркували, чим відрізняється американська фольклористика від української. На думку Надії, українські фольклористи перетворились на архівістів. Вона вважає, що українським збиральникам фольклору потрібно додати певного американського демократизму у цю справу.
Слухачі також намагалися знайти відповідь на питання, чому українська пісня здебільшого є такою сумною і сповненою болю. Надія вважає, що це закономірно – адже історія нашої країни містить багато жахливих сторінок. А пісня – це саме те, що допомагає людині позбутись болю, те, що завжди може тебе врятувати.
Загалом Надія Тарнавська вважає, що “українська пісня – чудова, надзвичайно талановита та поетична”, і закликає всіх її вивчати.
Автор Юлія Братків