Соціальні проекти Катержіни Шеди “Everything is Perfect”
2 лютого 2017 року Програма культурології Українського католицького університету за сприяння Чеський центр у Києві та Мистецька рада “Діалог” провела другу зустріч в рамках проекту «Агент 034» – серія зустрічей з дослідниками та практиками, які сьогодні активно діють у сфері культури.
Цього разу «агенткою» стала Катержіна Шеда (Kateřina Šedá) – чеська мисткиня-урбаністка, яка займається соціально спрямованими експериментами, метою яких є вивести учасників зі звичних стереотипів чи із соціальної ізоляції. Завдяки їх власним (хоч і спровокованим) діям і новому використанню звичних засобів вона намагається викликати тривалі зміни у манері їх поведінки.
Авторка низки публічних проектів у Чехії і за кордоном. Вона мала виставки у Музеї сучасного мистецтва в Сан-Франциско (2014), на Венеційському бієнале (2013), у Художньому музеї в Люцерні, Швейцарія (2012), в галереї «Tate Modern» у Лондоні (2011), у музеї «Mori» в Токіо (2010), в Новому музеї в Нью-Йорку (2009), в галереї «Manifest 7» в Больцано, Італія (2008), на п’ятому Берлінському бієнале (2008), в галереї «Rennaisance Society» у Чікаго (2008) та на виставці «Documenta 12» в Касселі, Німеччина (2007).
В Україні Катержіна займаєтсья проектом Made in Slavutych (http://madeinslavutych.org/news.html), в рамках якого відбуватиметься акція, покликана вписати місто Славутич до Книги рекордів Гіннеса.
З першої хвилини виступу Катержіни стає зрозуміло, що сумно не буде нікому, адже запас енергії та бажання ділитися досвідом з іншими просто невичерпні. Її дивовижні ідеї, які згодом втілюються в проекти, та не менш важливий факт, що мистецьке та особисте життя можуть допомагати та співіснувати, надихають на реалізацію власних ідей.
Свій перший проект-гру «Там нічого немає» (Nic tam není), мисткиня провела у 2003 році в маленькому чеському селі Понєтовіце (Ponětovice), де проживає всього 315 осіб.
Кожен житель села отримав анкету із запитанням про те, що він робить в суботу. На основі такої анкети Катержіна з’ясувала, що люди в селі проводять дні у схожий спосіб та, на жаль, не вбачають у цьому нічого особливого, адже все важливе відбувається не в їхньому селі, а в місті. Всі були переконані, що це невдала ідея. Який сенс робити всі ці речі разом? Для того, аби переконати людей, потрібно було майже рік. Катержіна склала обов’язкову суботню програму і спробувала переконавмовити всіх мешканців району, аби вони діяли відповідно до неї. Тож, мешканці одночасно прокидалися, йшли в магазин, підмітали доріжки, обідали традиційними стравами, йшли на пиво, а ввечері всі одночасно вимкнули світло.
За словами мисткині результат перевершив всі очікування, їй вдалося показати людям, що і в маленькому селищі може відбуватися щось велике та цікаве – потрібно лише робити це разом.
Наступна акція «Це не має значення» («Je to jedno») (2005-2007). Історія про бабусю Катержіни, Яну. У 2005 році, коли бабуся вийшла на пенсію, кожен її день починався та закінчувався у ліжку разом із псом, а на всі питання чи пропозиції вона відповідала: «Мені байдуже!». Такий спосіб життя бабусі, звичайно, не задовільняв нікого, адже постійним центром обговорень в сім`ї, була саме вона. Одного разу Катержіна звернулася до батька із запитанням, який вигляд має кругла пилка. Він одразу відповів, що найкраще це знає бабуся, адже 33 роки пропрацювала у магазині з інструментами. Саме ця подія змінила життя не лише бабусі, а й усіх навколо. Пригадавши весь асортимент товарів, бабуся Яна змогла не тільки намалювати їх, а й написати їхню цінову категорію. Кожного разу малюючи щось, вона була переконана, що це ідеальний малюнок, і ніколи не було потреби щось перемальовувати. Навіть після смерті бабусі, проект не завершився. Собака Айда, з якою вона проводила так багато часу, настільки сумувала за нею, що сім`я Катержіни почала відтворювати всі дії, які щоденно робила бабуся (увімкнене світло, відчинене вікно, увімкнене радіо «Petrov»). Пес таки одужав, і перестав сумувати.
Ще один проект «Все ідеально» («Everything Is Perfect») (2014) мисткиня реалізувала у Кремнієвій долині у місті Лос-Алтос. У цьому місті живуть одні з найбагатших людей на планеті. Поспілкуватися з жителями цієї місцевості було зовсім непросто, відсутність тротуарів та високі паркани не сприяли цьому. Протягом чотирьох місяців дослідження Катержіна не змогла з`ясувати, яка ж проблема ховається у цьому місті. Всі мешканці стверджували, що в них все ідеально, що вони мають все найкраще, про що можна тільки мріяти. Це здалось Катержіні дуже дивним. Довго думаючи над почутими відповідями мешканців, мисткиня зрозуміла, що основна проблема Лос-Алтос у тому, що всі думають, що проблем немає.
Відсутність тротуарів та великі паркани, лише підтверджують те, що всі мешканці живуть у своєму власному світі, ізольовані від інших. З огляду на те, що вони настільки зациклені на собі, Катержіна запропонувала їм можливість потрапити до «Книги рекордів Гіннеса Лос-Алтоса». Кожен міг запропонувати власну номінацію, в якій гарантував собі перемогу та унікальність. Згодом з`ясувалося, що всі ці люди мають дивні, ба навіть, божевільні захоплення (від фанатки Елвіса Преслі до колекціонера жовтих іграшкових каченят).
На завершення проекту всіх переможців привітали сертифікатами у формі малесенької книги, яка теж потрапила до «Книги рекордів Гіннеса», як найменша книга Лос-Алтос.
Найцікавішим є те, що всі ці проекти продовжують своє життя й надалі. Жителі сіл та містечок, самостійно беруться за їхню організацію. Таке тривання зумовлене, зокрема, тим, що не один митець працює над проектом, а усі мешканці включені в діяльність і мають нагоду відчути себе співаторами.
Інтернет сторінка Катержіни Шеди http://www.katerinaseda.cz/
Підготувала Христина Станкевич