«В дорозі довгих самопроминань»: пошуки автентичності у «Палімпсестах» Василя Стуса / 28 листопада 2019
28 листопада відбувся спільний науковий семінар кафедри культурології і кафедри філології ГФ УКУ, запрошеним гостем якого став афілійований лектор з українських студій та докторант зі славістики в Університеті Кембриджа (Кембридж, Великобританія), стипендіат Gates Cambridge Scholarship, дослідник творчості Василя Стуса та українського модернізму Богдан Токарський. Модерувала семінар Олена Галета.
На семінарі лектор говорив про те, що не можна аналізувати творчість Стуса тільки у контексті політичних обставин його життя, тому що так ми побачимо тільки те, що вже знали. Щоб простежити щось істинно нове й недосліджене, варто брати його творчість у поетично-літературному контексті, адже тоді нам відкриється не тільки репресований Стус, про якого знято фільм «Заборонений», а й зовсім інший, ближчий до нас автор.
– Багато творів автора є філофсько-екзистенційми. Він шукає себе, намагається зрозуміти, що таке оте ваше «людина». Варіант? Недолюдина? Науковці часто простежують відповідність загальних настроїв і мотивів Василя Стуса з провідними екзистенціальними вченнями Григорія Сковороди, Мартіна Гайдеґґера, Серена К’єркегора.
– Василь Стус робить з мовою неймовірні речі, які до нього ніхто не робив! Відсилає до Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, словника Грінченка. Мені дуже сподобалось, коли Богдан Токарський сказав, що «кавалок» – то улюблене слово поета, бо я завжди відчуваю тепло рідного дому, де колись часто щось «кавалкувала». Художніми прийомами автор створює власний самодостатній світ: оксюморони, метафори, власні назви позначають певну позицію Стуса та виражають сенс буття як такого, наприклад, «самособоюнаповнення».
Після семінару виникає думка, що якби ми частіше мали нагоду слухати схожі лекції про різних авторів, більшість українських поетів були би для нас набагато ближчими. Саме такі лектори, як Богдан Токарський, надихають глибше пізнати українську поетику й літературу загалом, щоб краще пізнати себе. Лектор переконує: можна знайти щось спільне з будь-яким поетом, головне, – бажання шукати.
Текст: Інна Мартин, студентка 4 курсу програми філології
Фото: Ольга Климук, студентка 2 курсу програми культурології