На Гуманітарному факультеті УКУ відбулась конференція про роль 1918 року в історії Української революції
13-15 грудня 2018 р. на Гуманітарному факультеті Українського Католицького Університету відбулась міжнародна наукова конференція «1918 рік в історії Української революції: геополітичний вимір, державне будівництво, національна інтеґрація», організована Кафедрою нової і новітньої історії України УКУ та Інститутом історичних досліджень ЛНУ імені Івана Франка за підтримки фонду імені Тимоша та Ґеновефи Шевчуків і фонду «Броди-Лев». У конференції взяли участь 25 науковців з різних наукових центрів України, а також з Польщі та Канади.
Мета конференції полягала у спробі інтегрувати історію Західно-Української Народної Республіки у ширший порівняльно-історичний контекст. Організатори запропонували відійти від звичної хронології та двоподілу, а розглянути історію Української революції як один процес, від моменту проголошення української самостійності ІУ Універсалом УНР 22 січня 1918 р. до Акту Злуки 22 січня 1919 р.
Конференцію розпочала вступна доповідь «1918 рік в історії Центрально-Східної Європи» проф. Влодзімєжа Менджецького з Інституту історії ПАН, в якій доповідач окреслив 1918 рік як переломний, оскільки він започаткував нову тенденцію державотворення, що стала визначальною для цілого регіону у наступні десятиріччя.
Далі робота відбувалась у межах п’яти тематичних панелей. Перша секція «Революційні процеси в Україні 1918-го року» розпочалась з доповіді Вадима Задунайського, присвяченій ролі зовнішніх факторів у військово-політичних змінах в Наддніпрянській Україні і на Кубані протягом весни-осені 1918 р. Далі Сергій Наумов проаналізував виклики українізації у Харкові за часів гетьманату Скоропадського, Віталій Лозовий розглянув практики насильства серед селянства Наддніпрянщини у 1917-1918 рр. у контексті трансформації правової свідомості селянства, а Віталій Лозовий спробував з’ясувати вплив революційних подій в Україні на довкілля.
Друга конференційна панель була присвячена проблематиці національної інтеграції в ході Української революції. Тут доповідачами виступили Сергій Єкельчик, який запропонував мікроісторичне прочитання святкування акту Злуки в Києві 22 січня 1919 року, вписуючи ці події у ширший процес творення українського національного простору в Києві, а також Роман Тинченко, який детально проаналізував розвиток відносин між Симоном Петлюрою і Євгеном Петрушевичем в контексті реалізації акту «Злуки».
Доповіді наступної панелі з різних перспектив розглядали польський вимір подій Української революції. Ян Пісулінський проаналізував візії України в польській зовнішній політиці 1917-1918 рр., Максим Потапенко висвітлив становище польської меншини Наддніпрянської України протягом 1918 р., а Томаш Стриєк зробив огляд образів ЗУНР в сучасних польських медіях.
В межах панелі «Історіографія Української революції» були виголошені доповіді Володимира Великочія про нову парадигму революції на західноукраїнських землях, Олександра Добржанського про історіографічні дискусії довкола революційних подій на Буковині, Владислава Верстюка про історіографію Гетьманату Скоропадського, Олега Павлишина про нещодавно віднайдену працю Рубена Фана «Єврейська автономія в ЗУНР», а також Богдана Чуми про образ України в іспанській пресі 1917-1919 рр.
Нарешті остання панель була присвячена практикам насильства в революційних подіях 1918-го р. Тут Олена Бетлій проаналізувала кількість і соціальний та національний склад жертв більшовицьких репресій в Києві у лютому 1918 р., Степан Величенко поставив питання про необхідність дослідження польського насильства проти цивільного українського населення в Галичині у 1918-1919 рр., Максим Гон висвітлив специфіку антиєврейського насильства в Галичині, Роман Чорненький і Петро Гаврилишин розглянули репресивні практики проти польського населення в ЗУНР, а Віктор Венглевич простежив долю українців, інтернованих польською владою у 1918-1919 рр.
Своєрідним підсумком конференції стала публічна дискусія «Український революційний досвід 1918-го року: проблеми історіографічної синтези і концептуалізації», в якій взяли участь Владислав Верстюк, Сергій Єкельчик, Олександр Михайлюк та Олег Павлишин, а модератором виступив Олександр Зайцев. Учасники дискусії звернули увагу на складнощі концептуалізації подій 1918 року і необхідності узгодження термінів, що використовуються для опису та пояснення цих подій, як-от «революція», «національно-визвольні змагання», «громадянська війна», «окупація», «відновлення незалежності» тощо. Спеціальна увага була приділена регіональності українського революційного досвіду, ролі німецького чинника у 1918 р., а також необхідності вписування українських подій у ширший міжнародний контекст завершення Першої світової війни і розпаду імперій.