До свята св. Томи, патрона Гуманітарного факультету: Наталія Ковальчук, Олена Джеджора та Андрій Ясіновський про створення факультету
21 жовтня 2019 року Гуманітарний факультет Українського католицького університету відзначив власне факультетське свято — День святого Томи, покровителя тих, хто в пошуках і сумнівах намагається осягнути Істину. До цієї дати ми зібрали дуже особисті коментарі деяких викладачів, які були присутні при перших кроках новонародженого факультету. Усна історія тут тісно переплітається з особистим досвідом, надіями та ідеями.
Наталія Ковальчук, керівниця бакалаврської програми Artes Liberales, кандидат історичних наук:
Я вперше почула, що при Львівській богословській академії буде засновано новий факультет від Ярослава Грицака. Він в 2001 році викладав в Центрально-Європейському університеті, а я вчилась там на магістерській програмі з історії. Початковий план передбачав відкриття історичного факультету, однак внаслідок дискусії перемогла ширша концепція факультету гуманітарного. Історичні курси, зокрема «Історія європейської цивілізації», були важливою складовою підготовки богословів. Одночасно в ЛБА існувала й потужна традиція вивчення класичних і сучасних іноземних мов, які слугували своєрідним «ключем» і до вивчення традиції, і до знайомства з сучасними дослідженнями з філософії, богослов’я та гуманітаристики. Таким чином, історія, мови, а віднедавна і дослідження культури стали основними сферами діяльності Гуманітарного факультету.
Я бажаю всім, хто сьогодні складає ГФ, не забувати про ціннісний фундамент нашої діяльності, мислити критично і творчо та вірити в силу гуманітарних наук!
Олена Джеджора, викладачка кафедри нової і новітньої історії України:
Факультет — ровесник нового тисячоліття. Його народженню передувала тривала підготовча робота і багато дискусій в кінці 90-х років, до яких були залучені як українські історики, так і наші партнери з-за кордону. Відбулося багато цікавих зустрічей, міжнародна конференція, присвячена розумінню історії та її завдань в сучасному університеті.
На той момент у нас не було жодної «легальної» підтримки з боку Міністерства освіти, яке було «тверде як Кремень» (його тодішнім головою був Василь Кремень) у своїх цілком ще совєтських поглядах на мету і завдання університетів. Такі слова, як свобода інтелектуального пошуку, автономія, інтердисциплінарність не викликали там нічого окрім паніки в кращому, чи заборони в гіршому випадку. Натомість в університетських колах така підтримка була, і вона справді стала для нас вкрай важливою. Кращі професори і викладачі історичних факультетів Києво-Могилянської Академії, Львівського Національного університету, Запорізького, Чернівецького і Волинського університетів щиро зацікавились такою ідеєю – створити нову історичну програму «з нуля», без або з мінімальними державними обмеженнями. Велику допомогу у формуванні візії і програми ми отримали з Варшави — з Інституту міждисциплінарних студій «Artes Liberales». Ці зустрічі й дискусії сформували коло постійних партнерів УКУ в таких важливих пізніших ініціативах, як, наприклад, МІГуС (Міжінституційні інтердисциплінарні гуманітарні студії), проект університетської автономії та інші.
Одним з головних ініціаторів історичної програми був теперішній митрополит і президент УКУ Борис Ґудзяк. Його особистий професійний вишкіл поєднував богослов’я та історію, він сприймав історизм і потяг до першоджерел та свідчень як підставову складову християнського світосприйняття. Тому створення нового історичного напряму в стінах Львівської Богословської Академії було не лише першим кроком на шляху перетворення її в повноцінний університет, але й дуже логічною, глибоко продуманою світоглядною заявою.
Історична програма від самого початку мислилася як міждисциплінарна – історико-філологічна, з поглибленим вивченням класичних та іноземних мов, які уможливили би молодим випускникам безпосередній доступ до історичних джерел та до сучасної західної історіографії, на той момент майже цілковито недоступної в Україні.
Цю візію не вдалося втілити одразу. На перешкоді стали кадрові проблеми, а пізніше – тривала боротьба з Міністерством освіти. Але як свідчить наше сьогодення, факультет від своєї візії ніколи не відмовлявся, і сьогодні ми є свідками наступного важливого кроку на цьому шляху – розвитку програми Artes Liberales.
Було багато і складних, і веселих історій, пов’язаних з формуванням факультету. Було і співання коляд в кабінетах МОНу, і поламані кінцівки під час святкувань завершення навчального року, і спроби революційних переворотів навчальної програми, і навіть носіння викладачів на руках. Залишу це в якості інтриґи, тому що ділитися цими занадто інтимними спогадами без згоди безпосередніх учасників не почуваюся в праві. Можливо, колись наші студенти започаткують спеціальний проект усної історії, і зберуть чисельні свідчення безлічі учасників.
Для тих, хто стояв біля початків цього проекту, найбільшою нагородою є можливість спостерігати за ростом нових корпусів, появою потужних наукових публікацій наших викладачів, але найбільше зігріває погляд на наших випускників — серйозних дипломованих науковців, які сьогодні започатковують власні програми і напрями досліджень.
Що можна сказати? «Feci, quod potui, faciant meliora potentes».
Що побажати тим, хто за нами? Робіть свою справу, як і раніше — з натхненням і задоволенням. І пам’ятайте, що Історія — занадто серйозна справа, щоб довірити її історикам», а тому розширюйте контакти та обрії, шукайте нові перспективні точки перетину, експериментуйте і творіть факультет, який вповні відповідатиме такій зобов’язуючій назві як «Гуманітарний».
Андрій Ясіновський, декан Гуманітарного факультету, кандидат історичних наук, екс-завідувач Кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій:
Спочатку був КлаВіС… Точніше, куточок в Інституті історії Церкви, в якому Уляна Головач, починаючи з 1993 р., укладала навчальні програми з класичних мов і переклала з англійської перший в Україні підручник з давньогрецької мови для студентів-богословів. Невдовзі було створено катедру класичних мов, перейменовану після створення Гуманітарного факультету у 2002 р. у кафедру класичних, візантійських і середньовічних студій (КлаВіС). Місія цієї «спільноти в спільноті» —зануpюватися в глибини ідей античих та християнських письменників, які писали давньогрецькою та латиною, шляхом «копання» текстів і ділитися своїми знаннями зі студентами Гуманітарного і Філософсько-богословського факультетів. Успіхи цієї роботи за чверть століття вимірюються десятками вихованих спеціалістів, які продовжують досліджувати тексти стародавніх мислителів чи успішно застосовують здобутий досвід в інших сфeрах, появою видавничих серій «In via» та «Ad libitum», які доносять твори класичними мовами у блискучих перекладах до українського читача.
Після реструктуризації Гуманітарного факультету в 2016 р. і зі стартом освітньої моделі Artes liberales КлаВіС поділився кадровим потенціалом з новоствореною кафедрою філології. В рамках Світоглядного ядра студентам усіх бакалавських програм пропонується курс «Світові цивілізації», який великою мірою базується на досвіді дослідження викладачами текстів та ідей, що свого часу сформували систему координат сучасної європейської культури. Усі студенти Artes liberales cтудіюють латину, а філологи щe й грекy — це дає їм ключик до читання оригіналів і безпосереднього доступу ad fontes, до джерел. Є можливість шліфувати лінгвістичні й культурні комптенції в рамках літніх шкіл, які, зрештою, відкриті для всіх охочих і мотивованих. І це важлива перевага й точка диференціації з гуманітарними програмами в інших українських університетах.
Усіх, хто вболіває за майбутнє нашої цивілізації, хто за сучасними технологіями не хоче вратити з поля зору людину, хто вірить у традиційні цінності і не хоче, щоб їх було відставлено на бічні рейки, я радо вітаю під стягом Гуманітарного факультету і сердечно запрошую до розбудови спільноти.